Наша школа вперше відкрила двері для своїх учнів у 1915 році. До цього школи в Тавільжанці не було. Діти, які жили ближче до станції, ходили до Дворічанської школи, а ті, хто мав родичів у Вільшані, навчались у Вільшанській школі. Більшість дітей не мала змоги одержувати освіту.
В 1913 році земським повітом почалося будівництво Тавільжанської школи, яке було закінчено до серпня 1915 року Будувала школу бригада з міста Куп`янська (бригадир – Радчик). Заняття велись на російській мові. В приміщенні було дві класні кімнати, а третя відведена під бібліотеку. В школі працювало два вчителі: Реусова Олександра Павлівна (завідуюча) та Фене Євдокія Петрівна. Вчилося 100 дітей. В той час в селі було 300 дворів, а в сім’ях – до трьох дітей шкільного віку. Прийом у школу закінчився, а бажаючих вчитися залишилось багато. Без успіху селяни просили управу відкрити паралельний клас, прийняти вчителя. Все ж вони добилися відкриття “воскресної школи” для дорослих, де заняття проводились в неділю вранці, а в середу та п’ятницю – ввечері. Вчилося дорослих 40 чоловік.
У 1916 році прислали ще одного учителя, потім ще одного. Відкрилися паралельні класи. З 1919 року заняття в школі ведуться українською мовою.
У 20-ті роки навчалося вже 200 учнів. У 1928 році школа стала семирічною. У 30-і роки шкільне приміщення було розширене. В школі вже було 3 класні кімнати, ще одна невеличка кімната, яка інколи використовувалася як клас, вчительська і двохкімнатна квартира для завідуючого школою. Школа в 1932-1933 рр. стала свідком голодомору. В її стінах, завдяки клопоту вчителів, було організоване харчування для учнів, щоб хоч трішки підтримати їх сили. Однокласники ледве пізнавали один одного. Вони були худі, обідрані, мали жовті обличчя. Багатьох з них забрала сира земля.
1941-1945 рр заповнені подіями Великої Вітчизняної війни. І в ці тяжкі роки діти продовжували навчатись. Навіть, коли в приміщенні школи був лазарет, вчились по хатах.
В післявоєнні роки в шкільних коридорах стало тихіше, у 1956 році ледве набралося 4 класи. І тільки з 1960 року школа стала восьмирічною. До старої школи добудували ще приміщення з 4 класних кімнат, побудували майстерню. Вчителі вчили і вчилися. Перейшли на кабінетну систему навчання. У 1980 році учні перейшли до нової школи. У старій школі працювали групи продовженого дня і Тавільжанська музична школа. У 1983 році школа перейшла на навчання дітей з шестирічного віку, а у 1986 році вона стала середньою. В цей час в її стінах навчалося 205 учнів. У 1988 році через шкільний поріг зробили перший крок в доросле життя перші десятикласники.
У1987 році Тавільжанська середня школа стала ще й сільськогосподарською. Це був ще один експеримент, яких так багато вона вже бачила. Діти і вчителі вирощували кролів, яких розводили в клітках, що стояли у дворі школи. Швидко побудували цілу мініферму, направили майстра сільськогосподарського навчання. З'явились кури та свині. Планувалось взяти ще й корів. І взяли б, якби дав голова колгоспу. Та той розумів, що дітям потрібно вчитись, а вчителям вчити, а не працювати на фермі. Через кілька років експеримент був припинений, але школа залишалася сільськогосподарською ще кілька років. Ця назва тепер забезпечувалась вивченням трактора, одержанням посвідчення тракториста.
У 1990 році добудувалось приміщення нової школи. Майже 2 роки тривало обладнання і оформлення кабінетів. Нова школа відкрилася у січні 1992 року. З того часу вона має сучасний вигляд.
На сьогоднішній день в школі навчається 137 учнів. Педколектив об'єднує 18 учителів. Директор школи – Кононенко Надія Василівна.
В 2015 році наша школа – ювіляр. Рівно сто років вона є форпостом піднесення духовної культури в нашому селі.
Коментарi